Святі Літургії кожної неділі об 11:00 год.
Щиро вітаємо приятелів та гостей, які моляться сьогодні з нами, та сердечно запрошуємо на всі Богослуження у нашій Церкві. Це є Храм Божий для всіх, що входять до нього. Не залишаймо його не помолившись за себе самих, своїх ближніх, цю парафію та її священнослужителів.
12 квітня, Страсний четвер 18:00 чит. 12 страсних євангелій
13 квітня, Страсна пятниця 13:00 вечірня з виносом плащаниці.
15 квітня, Пасха 11:00 Літургія, після Літургії освячення пасок, обід.
Скільки разів треба причащатися?
Одним із негативних наслідків переважання в Українській Православній Церкві аскетичного типу благочестя є той факт, що регулярне прийняття Святого Причастя на сьогоднішній день притаманне лише священнослужителям. Віряни переважно утримуються від участі в Таїнстві Євхаристії, пояснюючи це повчаннями старців та монахів-аскетів. Звичайно, вони інколи все ж причащаються Тіла та Крові Господніх, але лише на великі свята і вважають це чимось другорядним в своєму духовному житті. І в цьому, я глибоко переконаний, полягає величезна проблема нашої Церкви.
Свята Євхаристія в жодному разі не є якимось додатком до богослужіння, молитви чи правил благочестя. Навпаки, вона є духовним центром християнського життя, його освячуючим ядром, спасенним чудом, джерелом радості й натхнення. Тільки регулярна участь в причасті Євхаристійній Жертві може обожити людину, зробити її вірним виконавцем Божої Волі, служителем Найвищої Істини.
Неучасть в Таїнстві Причастя свідчить про нерозуміння сутності та глибини Літургійного дійства. Божественна Літургія не є простим храмовим служінням, а підготовкою та прийняттям спасенних Тіла й Крові Іісуса Христа. В Євхаристії відбувається обмін життям між людиною та Божеством, в ній здійснюється духовне спілкування всіх християн світу, яке благословляється надзвичайною дією Пресвятої Трійці – волею Бога-Отця, стражданнями Бога-Сина та освяченням Бога-Духа. Нерозуміння сутності Літургії призводить до того, що викривлюються основи духовного життя людини, вона позбавляється захисного покрову Божого милосердя, залишаючись наодинці у боротьбі з дияволом та його спокусами.
Нормою є участь в Євхаристії всіх християн, присутніх на Літургії, без виконання ними якихось додаткових вимог. Ні піст, ні сповідь, ні додаткові молитви чи відвідування додаткових богослужінь не є і не можуть бути „перепусткою” до євхаристійної чаші. Основою людського права споживати Тіло й Кров Господні є хресні страждання Сина Божого Ісуса Христа, який віддав Себе за всіх людей, щоби всі мали в Ньому частку й могли причащатися від Його чаші. Тільки за умови участі в Таїнстві Причастя всіх присутніх на літургійній відправі християн Євхаристія є чинною, істинною, святою. Якщо люди відмовляються від Євхаристії – Літургія втрачає послану їй Богом благодать, стає опором дії Святого Духа, який кличе причащатися кожного, а в Євангелії сказано: „Усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого – не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!” (Мф. 12:31-32).
Євхаристійне відродження здатне принести нашій Церкві істинну благодать та миросяйну святість, допомогти її вірянам стати на шлях до єднання з Богом і пізнання Його неосяжної Слави. Святитель Іоанн Златоуст (Патріарх Константинополя, IV-V ст.) писав: „Як покликаний на свято зневажає господаря, якщо сяде за стіл і не буде їсти з нього, так і присутній на Літургії зневажає Божественну Трапезу, відмовляючись від неї”. Його сучасник святитель Кирилл Александрійський говорить: „Ті, котрі причащаються нерегулярно, втрачають всі небесні та божественні блага. До того ж вони порушують заповіді Господні та правила апостольські, соборні й усіх святих, до яких ми звертались, і вони винні, аж до відлучення від Церкви, як встановили Божественні Апостоли та Апостольський Собор. Вони дали волю й місце дияволу, відкладаючи Причастя, щоб він увів їх в різноманітні гріхи та інші спокуси. Хто віддаляє себе від Церкви й Причастя, стає ворогом Божим та другом демонів”.
Можна згадати й слова св. Феофана Затворника (російський єпископ ХІХ ст.): „Якщо наше життя в Господі, і Він говорить, що в Ньому той, хто споживає Тіло й Кров Його, то бажаючому життя, як не причащатися часто? Хто вам заважає хоча б хитрістю частіше підходити до Таїнств? Тільки безглузді забобони. У нас стали слова „Зі страхом Божим і вірою приступіть” пустою формою.Пресвітер Божий кличе, а ніхто не йде, і ніхто, при цьому, не помічає невідповідності між власними діями та покликом Божим до Священної Трапези”.
Навряд чи щось можна ще додати до слів святих отців. Хай всещедрий та благомилостивий Господь поєднає нас в спасенному й духоносному Таїнстві Пресвятої Євхаристії!
Свята Євхаристія в жодному разі не є якимось додатком до богослужіння, молитви чи правил благочестя. Навпаки, вона є духовним центром християнського життя, його освячуючим ядром, спасенним чудом, джерелом радості й натхнення. Тільки регулярна участь в причасті Євхаристійній Жертві може обожити людину, зробити її вірним виконавцем Божої Волі, служителем Найвищої Істини.
Неучасть в Таїнстві Причастя свідчить про нерозуміння сутності та глибини Літургійного дійства. Божественна Літургія не є простим храмовим служінням, а підготовкою та прийняттям спасенних Тіла й Крові Іісуса Христа. В Євхаристії відбувається обмін життям між людиною та Божеством, в ній здійснюється духовне спілкування всіх християн світу, яке благословляється надзвичайною дією Пресвятої Трійці – волею Бога-Отця, стражданнями Бога-Сина та освяченням Бога-Духа. Нерозуміння сутності Літургії призводить до того, що викривлюються основи духовного життя людини, вона позбавляється захисного покрову Божого милосердя, залишаючись наодинці у боротьбі з дияволом та його спокусами.
Нормою є участь в Євхаристії всіх християн, присутніх на Літургії, без виконання ними якихось додаткових вимог. Ні піст, ні сповідь, ні додаткові молитви чи відвідування додаткових богослужінь не є і не можуть бути „перепусткою” до євхаристійної чаші. Основою людського права споживати Тіло й Кров Господні є хресні страждання Сина Божого Ісуса Христа, який віддав Себе за всіх людей, щоби всі мали в Ньому частку й могли причащатися від Його чаші. Тільки за умови участі в Таїнстві Причастя всіх присутніх на літургійній відправі християн Євхаристія є чинною, істинною, святою. Якщо люди відмовляються від Євхаристії – Літургія втрачає послану їй Богом благодать, стає опором дії Святого Духа, який кличе причащатися кожного, а в Євангелії сказано: „Усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого – не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!” (Мф. 12:31-32).
Євхаристійне відродження здатне принести нашій Церкві істинну благодать та миросяйну святість, допомогти її вірянам стати на шлях до єднання з Богом і пізнання Його неосяжної Слави. Святитель Іоанн Златоуст (Патріарх Константинополя, IV-V ст.) писав: „Як покликаний на свято зневажає господаря, якщо сяде за стіл і не буде їсти з нього, так і присутній на Літургії зневажає Божественну Трапезу, відмовляючись від неї”. Його сучасник святитель Кирилл Александрійський говорить: „Ті, котрі причащаються нерегулярно, втрачають всі небесні та божественні блага. До того ж вони порушують заповіді Господні та правила апостольські, соборні й усіх святих, до яких ми звертались, і вони винні, аж до відлучення від Церкви, як встановили Божественні Апостоли та Апостольський Собор. Вони дали волю й місце дияволу, відкладаючи Причастя, щоб він увів їх в різноманітні гріхи та інші спокуси. Хто віддаляє себе від Церкви й Причастя, стає ворогом Божим та другом демонів”.
Можна згадати й слова св. Феофана Затворника (російський єпископ ХІХ ст.): „Якщо наше життя в Господі, і Він говорить, що в Ньому той, хто споживає Тіло й Кров Його, то бажаючому життя, як не причащатися часто? Хто вам заважає хоча б хитрістю частіше підходити до Таїнств? Тільки безглузді забобони. У нас стали слова „Зі страхом Божим і вірою приступіть” пустою формою.Пресвітер Божий кличе, а ніхто не йде, і ніхто, при цьому, не помічає невідповідності між власними діями та покликом Божим до Священної Трапези”.
Навряд чи щось можна ще додати до слів святих отців. Хай всещедрий та благомилостивий Господь поєднає нас в спасенному й духоносному Таїнстві Пресвятої Євхаристії!
КАЛЕНДАР
|
CALENDAR |
